Skip to main content

УРЕАПЛАЗМОЗ

Дата публікації: . Опубліковано в Лекції.

Уреаплазмоз (уреаплазмозна інфекція) – умовна назва запального процесу в сечостатевих шляхах у разі, коли при лабораторному обстеженні виявлено Ureaplasma urealyticum (species) при відсутності інших патогенних збудників.

Уреаплазма – бактерії, позбавлені клітинної стінки, відносяться до сімейства Mycoplasmatacea, рід Ureaplasma налічують 2 види: – Ureaplasma urealiticum , Ureaplasma parvo . Особливістю їх (на відміну від мікоплазм) є здатність гідролізувати сечовину (містять фермент для її гідролітичного розщеплення). Досить стійкі до ряду антибіотиків, що пригнічують ріст інших видів мікоплазм. Своєрідність біології уреаплазм виявляється і в їх відносно швидкому зростанні.

Шляхи передачі Уреаплазми

Зараження відбувається переважно статевим шляхом.

Уреаплазма (Ureaplasma urealiticum) може викликати:

  • Уретрит
  • Цистит
  • Простатит
  • Пієлонефрит
  • Запальні захворювання органів малого тазу (ендометрит, сальпінгіт)
  • Різні форми безпліддя
  • Сечокам’яну хворобу

Уреаплазмоз у чоловіків і, особливо у жінок часто протікає малосимптомно або навіть без будь-яких клінічних проявів та суб’єктивних відчуттів. У 80% випадків чоловіки, хворі негонококковим уретритом, є носіями уреаплазм.

Високий відсоток виділення уреаплазм і мікоплазм при трихомоніазі, гонореї, хламідіозі, генітальному герпесі. Це свідчить про роль змішаної мікоплазменно – гонококової, мікоплазменно – вірусної, мікоплазменно – трихомонадної, мікоплазменно – хламідійної інфекції в етіології різних запальних процесів в сечостатевій системі.

Симптоми уреаплазмозу

Як і при багатьох інших інфекціях, захворювання не має симптомів, специфічних для даного збудника. Симптоми уреаплазмоза виникають через 3-5 тижнів з моменту зараження. Хворий відзначає печіння або свербіж при сечовипусканні, виділення з сечовипускного каналу, так само може бути невеликий підйом температури. Іноді неприємні відчуття в області паху і простати. Слід зазначити, що уреаплазмоз проявляється незначними симптомами, які мало турбують хворих, а часто взагалі не проявляється (особливо у жінок)

Уреаплазмоз у чоловіків

  1. скудниі прозорі виділення з сечовипускного каналу;
  2. помірний біль і печія при сечовипусканні;
  3. симптоми простатиту (при ураженні передміхурової залози).

Уреаплазмоз у жінок

  1. скудні прозорі виділення з піхви;
  2. помірний біль і печія при сечовипусканні;
  3. біль в низу живота (при запаленні матки і придатків).

Уреаплазми (Ureaplasma urealiticum) можуть впливати на взаємодію сперматозоїдів і яйцеклітину або викликати запальні процеси верхніх відділів жіночої статевої системи, що призводять до непрохідності маткових труб. Скупчення уреаплазми може негативно вплинути на процес імплантації заплідненого плодового яйця.

Запальні процеси в статевих органах, викликані уреаплазмами, можуть призвести до порушення функцій репродуктивної системи аж до повної відсутності можливості зачаття.

Лабораторна діагностика уреаплазми

Основними методами лабораторної діагностики уреаплазм є:

  1. Імуноферментний аналіз (ІФА)
  2. Реакція непрямої імунофлюоресценції (РНІФ)
  3. Реакція прямої імунофлюоресценції (РПІФ)
  4. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)
  5. Культуральні методи (бактеріологічний посів на живильні середовища)

Визначення специфічних антитіл до уреаплазми не є обгрунтованим, тому що вони мають слабку імуногенність внаслідок відсутності у них клітинної стінки. При безплідді чоловіків доцільно досліджувати сперму мікробіологічними методом.

Лікування сечостатевого уреаплазмозу

Виявлення уреаплазм не означає наявності захворювань з ними пов’язаних. Тому для підтвердження діагнозу або виключення захворювань, пов’язаних з уреаплазмами застосовуються різні клініко-лабораторні методи дослідження. Це важливо, оскільки деякі захворювання, асоційовані з Ureaplasma spp. можуть протікати безсимптомно і пацієнти можуть не пред’являти скарг. В основному застосовуються такі методи діагностики:

Чоловіки
  • зовнішній огляд статевих органів
  • пальпаторне дослідження мошонки (придатків яєчка, яєчок, сім’яного канатика)
  • ректальне обстеження передміхурової залози і сім’яних міхурців
  • мікроскопічне дослідження мазка з уретри
  • мікроскопічне дослідження осаду сечі – 2-стаканнна проба
  • мікроскопічне дослідження секрету простати
  • спермограма
  • ультразвукове дослідження передміхурової залози і органів мошонки
Жінки
  •  огляд переддвір’я піхви, стінок піхви і шийки матки
  • бімануального дослідження матки і придатків
  • мікроскопічне дослідження мазків з уретри, піхви і цервікального каналу
  • мікроскопічне дослідження осаду сечі
  •  ультразвукове дослідження матки і придатків
  • лапароскопія за показаннями

За відсутності виявлення патологічних змін, скарг і за наявності уреаплазм, виявлених достовірними методами дослідження, стан пацієнта розцінюється як уреаплазмопозитивність.

Протимікоплазменна терапія повинна бути комплексною і включати не тільки антибактеріальні засоби впливу на збудника, але і міри підвищення захисних сил організму, фізіотерапевтичне і місцеве лікування, боротьбу з супутніми захворюваннями. Тривалість терапії може варіювати від 7 до 14 днів і більше. Зазвичай достатньо 1-2 курсів лікування, за умови, якщо статевий партнер також лікується.

При виявлені захворювання ні в якому разі не потрібно займатися самолікуванням. Одразу після появи скарг потрібно звернутися до лікаря. Пам’ятайте самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

Лікар акушер-гінеколог Матюк Т.Б